Ендопаразитів. Набагато важче знайти закономірності, що управляють і суванням форми тіла ендопаразитів, тим більше, що ці зміни йдуть раз-ними шляхами у кишкових паразитів і у внутренностних.
Кишкові ендопаразитів. Загалом, кишкові мешканці, радше, мають тенденцію до подовження, ніж до укорочення тіла. Це подовження бути можс пов'язано з постійним механічним впливом струму їжі, що витягають пар зітов в певному напрямку. У цьому відношенні ми маємо явну конвергенцію у самих різних груп кишкових паразитів. Сильна витягнутість тіла спостерігається у багатьох кишкових грегарін (Porospora giganlea, Nina gracilis, 8ele-\ nidium та ін), у багатьох інфузорій Astomata (Hoplitophrya, Mesnilella та ін.) Ces-todes ясно виражають цю особливість, та й у скреблянок вона нерідко добре виражений! (Macracanthorhynchus, Moniliformis, Echinorhynchus gadi та ін.)
Це витягування тіла супроводжується нерідко іншим явищем, досить розповсюдженим у кишкових паразитів, а саме відомим розчленуванням тіла в поперечному напрямку (рис. 66). Розчленування на проглоттіди становить характерну рису Cestodes, воно в деякій мірі намічено у вигляді перетяжок у скреблянок типу Moniliformis і у більшості Pentastomida.
