У випадку з Ophryoscolecidae нам вдається, до певної міри, розгорнути розвиток цілої фауни, що складається з десятка (за К о ф о і д у навіть з двох десятків) пологів з сотнею видів і двома сотнями різновидів. Далі, цей приклад показує, що спряженість і паралелізм розвитку паразитів з еволюцією господарів не можна розуміти занадто вузько і прямолінійно. Справа в тому, що у Ophryoscolecidae видоутворення йде у вельми великих розмірах навіть без тієї стимуляції цього явища, яку дає дивергенція виду господаря на нові види. У жуйних в межах одного виду господаря спостерігається утворення цілих букетів специфічних видів і різновидів інфузорій. Так, наприклад, у бика зустрічаються понад 20 гарних видів роду Entodinium, у тому числі 5 видів вузько специфічних, тобто по всій видимості виникли в межах роду Bos; біля північного оленя 3 специфічних виду Entodinium і т. д. Таким чином еволюція паразитів, принаймні в межах одного роду, може йти не тільки вгору по дереву філогенетичному їх господарів (тобто в міру дивергентні еволюції останніх), але і вшир, т. тобто в одного й того ж виду господаря, ніж надалі збільшуються можливості і родової дивергенції паразитів.
Headlines From DailyFinance Partners
